АФОРИЗМИ Григорія Сковороди

АФОРИЗМИ Григорія Сковороди

Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.

Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.

Бери вершину і матимеш середину.

Більше думай і тоді вирішуй.

Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.

Вірю, що більше єлею має в своїх гладеньких словах улесник, аніж батько, коли карає, і що фальшива позолота блищить краще від самого золота… Але згадай приказку: «Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема».

Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не можуть.

Все минає, але любов після всього зостається.

Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру.

Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м’яса не їсть.

Для шляхетної людини ніщо не є таке важке, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають пустомудрі.

Добрий розум, робить легким будь-який спосіб життя.

З видимого пізнавай невидиме.

З усіх утрат втрата часу найтяжча.

Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.

Звірившись на море, ти перестаєш належати сам собі.

Істина спалює і нищить усі стихії, показуючи, що вони лише тінь її.

Кожен є той, чиє серце в нім: вовче серце — справдешній вовк, хоч обличчя людське; серце боброве — бобер, хоча вигляд вовчий; серце вепрове — вепр, хоч подоба бобра.

Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.

Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.

Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади.

Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло. То навіть добре, що Діоген був приречений на заслання: там він узявся до філософії.

Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.

Кому душа болить, тому весь світ плаче.

Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний.

Лід на те й родиться, аби танути.

Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.

Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.

Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами — чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага.

Мудрець мусить і з гною вибирати золото.

На новий путівець шукай нові ноги.

Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.

Наступний, весело освітлений день — плід учорашнього, так само як добра старість — нагорода гарної юності.
Не все те недійсне, що недосяжне дитячому розумові.

Не все те отрута, що неприємне на смак.

Не дивина дорогу віднайти, але ніхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та іншого веде — в цьому і важкість.

Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.

Не за обличчя судіть, а за серце.

Не любить серце, не бачачи краси.

Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.

Не називай солодким те, що породжує гіркоту.

Не розум від книг, а книги від розуму створились.

Невже ти не чув, що сини віку мудріші від синів дня?

Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга.

Неправда гнобить і протидіє, але тим дужче бажання боротися з нею.

Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух.

Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке те зло, а що добро. А не взнавши сього у себе, як можна взнати і вигнати його в інших.

О, коли б змога писати так само багато, як і мислити!

О, коли б ми в ганебних справах були такі ж соромливі і боязкі, як це часто ми буваємо боязкі і хибно соромливі у порядних вчинках!

Облиш забобони, обмий совість, а потім одежу, залиш усі свої хиби і підіймайся!

Одне мені тільки близьке, вигукну я: о школо, о книги!

Пізнаєш істину — ввійде тоді у кров твою сонце.

Похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні.

Природа прекрасного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить, на зразок того найшляхетнішого і найтвердішого металу, який чим більше треться, тим прекрасніше виблискує.

Розум завжди любить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого.
Світло відкриває нам те, про що ми у темряві лише здогадувалися.

Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві.

Сліпі очі, коли затулені зіниці.

Солодке пізнає пізніше той, хто може проковтнути неприємне.

Так само як боязкі люди, захворівши під час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли з великого судна пересядуть до невеличкого човна, а відти знову переберуться у тривесельник, але нічого сим не досягають, бо разом з собою переносять жовч і страх, — так і життєві зміни не усувають з душі того, що завдає прикрості і непокоїть.

Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів.

Ти робиш найкращу і для тебе рятівну справу, коли твердо ступаєш по шляху доброго глузду.

Тінь яблуні не заважає.

Тоді лише пізнається цінність часу, коли він втрачений.

У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим.

Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори.

Хіба може говорити про біле той, котрому невідоме, що таке чорне?

Хіба не любов усе єднає, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує?

Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?

Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати — це наполовину завершити.

Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.

Чи знаєш ти, яких ліків вживають ужалені скорпіоном? Тим же скорпіоном натирають рану.

Чи може людина, сліпа у себе вдома, стати зрячою на базарі?

Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?

Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами; як риба в воді, так і ми в ньому, і воно біля нас шукає нас самих. Нема його ніде від того, що воно скрізь. Воно схоже до сонячного сяйва — відхили лише вхід у душу свою.

Щасливий, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє ним користуватись.

Що вподобав, на те й перетворився.

Що з того, коли листок зовні зелений, та корінь позбавлений життєвого соку?

Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?

Як купці вживають застережних заходів, аби у вигляді добрих товарів не придбати поганих і зіпсутих, так і нам слід якнайретельніше пильнувати, щоб, обираючи друзів, цю найліпшу окрасу життя, більше того — неоціненний скарб, через недбальство не натрапити на щось підроблене.

Як ліки не завжди приємні, так і істина буває сувора.

Як нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти!

АФОРИЗМИ Григорія Сковороди

Повернутися на сторінку цитати або афоризми.